Газовий пат: чому транзитна перемога може виявитися поразкою

Україна і Росія ніяк не можуть розпочати процес обговорення нових умов транзиту газу. НАК «Нафтогаз України» вже більше місяця тільки збирається на переговори з «Газпромом». А російський монополіст поки не бачить необхідності вносити зміни в транзитний контракт, який діє до 2019 року. Однак несподівана допомогу може прийти з Німеччини, яка з однієї сторони претендує на посередництво в транзитному суперечці України і Росії, а з іншого – виступає головним лобістом будівництва «Північного потоку-2».

Умови транзитного контракту «Нафтогазу» і «Газпрому» чітко регламентують формування тарифу на транзит газу. Більш того, тариф прив'язаний до ціни на газ. Останнім часом ці прописні договірні істини визнають і в «Нафтогазі», а тому поступово відмовляються від зайвої політичної риторики. Адже перегляд ставки транзиту змусить сторони переглядати та умови формування ціни на енергоносій. А це, в свою чергу, призведе до Стокгольмського арбітражу, де «Нафтогаз» і «Газпром» вже і так судяться.

Однак ця патова ситуація не влаштовує обидві сторони. Саме тому від «Газпрому» не прозвучало однозначної категоричного заперечення можливості переговорів. А «Нафтогаз» не поспішає виконувати рішення тарифного регулятора (НКРЭКУ) про перегляд ставки транзиту для «Газпрому».

Навіть півроку тому російський монополіст був готовий вести переговори з «Нафтогазом». «Також були порушені в ході зустрічі і питання, що стосуються контракту на транзит через Україну після 2019 року. З нашої сторони було зазначено, що ми готові вести переговори з Україною, однак не готові і не будемо підписувати договір на неприйнятних умовах», − заявляв у вересні 2015 року голова правління «Газпрому» Олексій Міллер. Неприйнятними умовами російська сторона називала зростання тарифів з нинішніх $2,5-3 $4-4,5 за транзит 1000 куб. м/100 км.

Тому цілком логічною і прогнозованою стала прохання «Нафтогазу» і «Укртрансгазу», звернена до тарифного регулятора, – дозволити до 1 березня транспортування газу згідно з чинним контрактом з «Газпромом». НКРЭКУ прийняв позитивне рішення, але вимагає пізніше − після перегляду діючого контракту або після підписання нового, − врахувати різницю у тарифах. Правда, цю рекомендацію також неможливо реалізувати або без згоди «Газпрому», або без рішення суду.

Конфлікт «Нафтогазу» і «Газпрому» впирається в прийнятий у 2015 році закон «Про ринок природного газу», яким запроваджено норми енергетичного законодавства ЄС, в тому числі – Третій енергопакет.

Апелюючи до енергопакету, в «Нафтогазі» з кінця грудня 2015 року періодично публічно зверталися до «Газпрому» з пропозицією провести переговори – у зв'язку з вступом в дію нових правил ціноутворення на послуги з транспортування газу в Україні. При цьому Третій енергопакет формально не може впливати на тариф транзиту, а отримання доступу до ГТС з боку третьої сторони кардинально нічого не вирішить.

У цьому контексті показовий контракт Польщі і Росії щодо транзитного газопроводу «Ямал-Європа». Єврокомісія вимагала, щоб Польща передала місцевий його ділянка під контроль державної Gaz-System. Але «Газпром» погодився лише на те, що Gaz-System стане оператором газопроводу. Доступ третіх осіб до «трубі» особливо нічого не змінив, оскільки власником ресурсу зі сторони східного кордону залишився «Газпром».

Директор з розвитку бізнесу «Нафтогазу» Юрій Вітренко нещодавно повідомив, що компанія розраховує найближчим часом провести переговори з «Газпромом» з питання приведення контракту на транзит газу у відповідність з Третім енергопакетом.

«Переговори з «Газпромом» очікуються найближчим часом. Тому ми теж очікуємо, що наш контракт з «Газпромом» буде приведено у відповідність з європейськими принципами. На жаль, внести відповідні зміни у наш транзитний контракт з «Газпромом» поки не вдалося. Паралельно йде арбітражний процес у Стокгольмі, у тому числі, з транзитним контрактом», − сказав Мороз і додав, що питання зупинки транзиту в Європу Україна не розглядає. «Ми ще раз звертаємо увагу всіх на те, що ми є надійним партнером Європейського союзу, і ми не даємо підстав ставити це під сумнів», – підкреслив він.

В той же час слова представника «Нафтогазу» прямо підтверджують, що транзитний контракт з «Газпромом» в односторонньому порядку змінити не вдасться. І тим більш знаковим виглядає заява про гарантії з боку Наку, що транзит буде продовжений при будь-яких умовах.

На тлі дискусії навколо реалізації проекту «Північний потік-2» запевнення «Нафтогазу» про надійності транзитного партнерства набувають особливого значення. Адже не слід забувати, що Україна першою виступила проти цього проекту, випередивши Словаччину, Польщу, Угорщину, Румунію, Естонію, Латвію, Литву і Грецію.

В такому контексті слід розглядати слова віце-канцлера та міністра економіки Німеччини Зігмара Габріеля про взаємозв'язок транзиту газу через країни Східної Європи та будівництва «Північного потоку-2». Згідно з його заявою, проект газопроводу «Північний потік-2» буде реалізований тільки в тому випадку, якщо Україна збереже статус транзитної держави після 2019 року, і Росія надасть гарантії транзиту і поставок газу в Польщу, Білорусь і Німеччину через газопровід «Ямал».

«Для Німеччини це питання бізнесу, а для Польщі − питання політики», − сказав Зігмар Габріель. При цьому слід нагадати, що Габріель займає особливу позицію щодо України не тільки в енергетичному аспекті, але і в політичному. У 2015 році він рекомендував Україні приступити до федералізації. Пізніше канцлер Німеччини Ангела Меркель доповнила його слова поясненням, що в Німеччині слова «федералізація» і «децентралізація» сприймають як синоніми.

«Коли ми (в Німеччині) говоримо про федералізацію, то мова йде про німецькому типі федерації. Ми розуміємо, що в Україні це називають децентралізацією, і це − саме те, чого хоче президент Порошенко, і ми це підтримуємо», − заявила Меркель в серпні 2015 року.

Тому в питанні транзиту газу Україна дійсно вже зараз отримала підтримку Німеччини, але виключно як продовження бізнес-проекту «Північний потік-2». «Газпром» збереже частину транзиту через Україну в обмін на бонус − більш активну підтримку «Північного потоку-2» з боку головного центру ЄС, яким є Німеччина. Зараз мова йде про збереження транзиту газу через ГТС України в обсязі до 30 млрд куб. м максимум.

Міністр енергетики Росії Олександр Новак також не виключив перерозподілу транзитних обсягів у майбутньому: «Звичайно, можливо, якісь обсяги газу і залишаться після 2019 року (будуть транспортуватися через Україну). Це буде залежати від переговорів між «Газпромом» і «Нафтогазом» ближче до закінчення дії чинного контракту... Такі переговори завжди йдуть важко, коли становище країни-транзитера монопольне. Ми пам'ятаємо досить складні переговори, які були в 2009 році. Якщо з'являться альтернативні маршрути, переговори підуть значно легше».

Фактично мова йде про те, що Німеччина здійснює обмін будівництва «Північного потоку-2» на гарантії для використання ГТС України після 2019 року. І схоже, що менеджерів «Нафтогазу» такий обмін влаштовує.

Заради такого «бонусу» в «Газпромі» можуть задовольнити бажання Наку про підвищення ставки транзиту. Проте ймовірність того, що Росія погодиться на принцип «качай або плати», залишається низькою. Як наслідок, Україна буде змушена поступитися обсяг транзиту в 30-40 млрд куб. м. У грошовому еквіваленті це близько $1-1,5 млрд залежно від вартості газу. Словаччина ж втратить приблизно $200-300 млн.

В результаті транзитна перемога «Нафтогазу» може виявитися поразкою. Адже після відмови будувати «Південний потік», а потім і «Турецький потік» шанси України зберегти обсяг транзиту хоча б на нинішньому рівні 50-60 млрд куб. істотно зросли.

У той же час, схоже, що в «Нафтогазі» і чинному уряді або не усвідомлюють, або роблять вигляд, що не бачать небезпеки в такому бізнес-посередництвом Німеччини. До того ж, із зменшенням транзиту доведеться обмежити дію двох транзитних магістральних газопроводів («Союз», «Київ − Західний кордон»). І Україні доведеться за свій рахунок переобладнати роботу ГТС (будівництво газопроводів-інтерконекторів, роботу ПСГ), що вимагає від $2 до 3 млрд.