Українська рулетка: громадяни і бізнес втратили в банках-банкрутах понад 300 млрд гривень

Слабка судова система, необхідність захисту прав кредиторів та інші питання по зміцненню прав банкірів – незмінні теми для обговорення в ділових колах. Банкіри говорять про те, скільки мільярдів пропало через нечесних клієнтів, і як страждає фінансова система, яку порівнюють з «кровоносною системою країни». Однак основний донор цієї кровоносної системи – український клієнт – свого голосу не має.

Про справжній стан справ на ринку свідчить той факт, що з моменту підписання асоціації з ЄС ніхто – ані колишній голова Ради НБУ Петро Порошенко, ні перший банкір країни Валерія Гонтарєва – не заїкнувся про те, щоб наблизити українську систему гарантування до європейської. У тому числі не згадується і формування гідних гарантій для вкладників, що було б логічно, враховуючи зобов'язання України синхронізувати фінансове законодавство з європейським. Поки що ніхто з банкірів не став активним речником формування в Україні європейської системи гарантування вкладів. Чому?

Європейські правила визначають мінімальну суму гарантування вкладів юридичних і фізичних осіб в розмірі 100 000 євро. Про такому розмірі гарантій по депозитах говорить директива ЄС 2014/19/ЄС. Так як асоціація України з ЄС, а саме – 127-я стаття – наполягає на синхронізації законодавства, європейські і міжнародні донори в кулуарах піднімають питання про причини, за яким українська влада не діють щодо зміни системи гарантування. І така бездіяльність може багато коштувати.

За даними ФГВ, на сьогодні 32,4 млрд гривень вкладів фізосіб залишилися в неплатоспроможних банках як засоби, які не підпадають під компенсації. Ще близько 270 млрд гривень – це кошти юридичних осіб, які перебувають у «сьомий черги».

Заступник голови Фонду гарантування вкладів Андрій Кияк розповідає, що згідно з правилами роботи ФГВ і відповідним законом, при ліквідації банку чиновники продають майно банку, розпродають всі існуючі активи, і перераховують отримані кошти на погашення зобов'язань неплатоспроможного банку. «Якщо виручених від продажу майна грошей достатньо, ми відшкодовуємо кошти всім вкладникам. Якщо ні – ми доходимо до продажу останньої тумбочки, далі закриваємо зобов'язання банку перед податковою та Пенсійним фондом, і банк ліквідується», – пояснює Кияк.

Сама сума гарантій, як раніше озвучувалася, поки що становить від 10 гривень до 200 000 гривень. Це менше 10 000 євро, і більш ніж в 10 разів нижче гарантій, доступних європейцям. Також зовсім не підпадають під гарантії кошти юридичних осіб. «На момент прийняття чинної суми гарантування це були майже $25 000. В середньому це було дуже добре для вкладників. Але коли почалася стрімка девальвація, цю тему – суми гарантування – в парламенті ніхто не піднімав, жодна політична сила про це не говорила», – нагадує екс-член Ради НБУ Василь Горбаль.

Згідно з інформацією Forbes, законодавці готують зміни у систему гарантування вкладів: відповідна аналітична робота як раз зараз проходить у Національному банку України та профільних асоціаціях. Нагадаємо, на 1 березня 2016 року захищеними були вклади 22,5 млн людей на суму 139,3 млрд гривень. Однак немає жодних механізмів захисту для середнього класу – самої активної, і, без зайвої скромності, найбільш «європейській» частині населення. Вони виходять основними постраждалими всіх негативних ситуацій, пов'язаних з українськими банками.

Що можна змінити в системі гарантування? Опитані Forbes банки, насамперед, обурюються тим фактом, що найбільший державний Ощадбанк не вважається частиною ФГВ, та не перераховує гроші в ФГВ. Зазначимо, що, згідно з даними ФГВ, обов'язкова сума відрахувань для банків становить близько 0,5% щорічно від усіх депозитів фізосіб.

Це правило не поширюється лише на Ощадбанк, для якого в законі «Про банки і банківську діяльність» зафіксовані окремі гарантії. Згідно з 57-ю статтею, «вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою». Як раніше писав Forbes, ніяких підзаконних актів, які говорять про те, куди звертатися у разі банкрутства держбанку, як буде реалізований цей механізм і так далі – ні.

Комерційні банки будуть всіма силами чинити опір змінам в системі гарантування, поки Ощадбанк залишається в привілейованому становищі. Тобто Ощадбанк повинен стати учасником системи гарантування вкладів.

«Для створення в Україні європейської системи гарантування вкладів всі банки без винятку повинні стати учасниками системи гарантування вкладів. Але про підвищення суми гарантування поки що говорити рано, так як 200 000 гривень покривають 96% всіх вкладів громадян», – зазначає прес-секретар Приватбанку Олег Серга. Його банк є одним з основних установ, відраховують кошти в ФГВ. Щорічно відрахування «Привату» на систему гарантування – близько 1 млрд гривень.

Інші найбільші учасники цієї системи: Укрексімбанк, Альфа-Банк, ПУМБ, Укрсоцбанк. Масштаби бізнесу поки що різняться в рази: обсяг вкладів фізосіб Приватбанку майже в три рази перевищує суму грошей, довірених Ощадбанку, і майже в 10 разів перевищує обсяг депозитів громадян в Альфа-Банку.

Крім банків, джерелом фінансування ФГВ в умовах кризи є бюджет, а також міжнародні донори, такі як Світовий банк. За підрахунками Андрія Кияка, щоб збільшити суму гарантування хоча б до 300 000 гривень, потрібно додатково 45 млрд гривень.

Що виправити в системі гарантування

Чому не підпадають під банківські гарантії юрособи? Forbes опитав банкірів, дізнавшись, при яких умовах їх ринок буде готовий будувати систему гарантій за вкладами для підприємців. Згідно з поясненням банкірів, у них на сьогодні вкрай мало довгострокових вкладів юросіб. «Як правило, це вклади на термін на тиждень або на місяць, оскільки підприємцям постійно потрібні ресурси для розвитку. Але це не той формат, який дозволяє формувати систему гарантування юросіб», – констатує один з банкірів, співрозмовник Forbes.

Серед фундаментальних завдань для формування надійної банківської системи – зміцнення прав кредиторів. «Люди, які обікрали ринок – взяли кредит, і не повернули, не повинні повертатися на цей ринок. Для цього потрібен єдиний реєстр кредитів та чорний список. Проти цього опираються все, так як у кожному парламенті сидять кілька сотень людей, які обікрали банківську систему, і вони, і їхні приймачі роблять з обкрадання банків дуже вигідний бізнес», – підкреслює анонімно експерт Forbes.

Найпростіша схема полягає в отриманні ліцензії на банківську діяльність в НБУ, і висновок вкладених у створення банку коштів через кредити. Ніяка реформа, проведена в НБУ, не вирішує проблеми такого «бізнесу» на банках – фінансових пірамідах. Україні необхідний відкритий реєстр позичальників.

«Національний банк змусив знайти всіх бенефіціарів банків. Але чому ж банки не роблять те ж саме зі своїми клієнтами, якщо у вимогах всіх міжнародних і українських регуляторів закладено правило «знай свого клієнта?» – запитує фінансовий аналітик Forbes Анатолій Дробязко. За його рекомендацією, в формах звітів банків повинні враховуватися в обов'язковому порядку кінцеві бенефіціари кредитів. А без цієї графи банк повинен буде відразу формувати максимальні резерви під такі «непізнані кредити». Таким чином, необхідна повна ідентифікація позичальників.

Далі, потрібно посилення відповідальності чиновників з регулятора, з одночасним зміцненням співпраці між ними та силовими структурами, так як вони бачать те, що відбувається в банках в режимі 24/7. Forbes неодноразово писав про те, через які схеми з українських банків йшли гроші вкладників. «У НБУ були всі важелі для того, щоб запобігти можливість власників банків виводити гроші за кордон, тому що саме виведення коштів відбувався виключно за згодою НБУ», – говорить голова адвокатської компанії «Кравець та партнери» Ростислав Кравець.

Согласно информации Forbes, как раз сейчас готовятся решения по укреплению системы гарантирования, связанные с отсутствием достаточных гарантий для наиболее активной части населения. В том числе гарантии могут наконец-то распространиться на страховые компании, негосударственные пенсионные фонды и другие финансовые компании, которые аккумулируют длинный ресурс. Еще один сегмент, который может подпасть под гарантирование – средства пользователей систем электронных денег, которые НБУ обяжет хранить средства в украинских коммерческих банках.

«Потрібно мінімізувати можливість власників і топ-менеджерів фінансових посередників, в тому числі банків, виводити кошти за межі України. Адже саме НБУ погоджує валютні контракти, купівлю валюти і так далі. Саме НБУ може і повинен контролювати безпеку вкладів населення та бізнесу», – резюмує Ростислав Кравець.

Матеріал підготовлений у співпраці з Центром інформації про прав людини