Українсько-турецький газовий хаб: порятунок для Анкари і дамоклів меч для Брюсселя

Президент України Петро Порошенко запропонував прем'єру Туреччини Ахмета Давутоглу розглянути можливість використання Анкарою українських ПСГ для зберігання газу. В нинішніх політичних і економічних умовах для Туреччини може стати вигідним не тільки просте зберігання, але й інвестиційне участь у проекті створення хаба на основі ПСГ України. У той же час Туреччина ввійде в прямий конфлікт з ЄС щодо майбутнього впливу на українські сховища.

Військовий, економічний і політичний конфлікти Туреччини з Росією відкривають для України можливість залучення нового партнера по розвитку підземних газосховищ. Однак для цього необхідно буде вносити зміни в українське законодавство, оскільки два закони – «Про ринок природного газу» та «Про внесення змін у деякі закони України щодо реформування системи управління єдиної ГТС України» – забороняють участь інших країн, крім країн ЄС і США. З іншого боку, Туреччини можна буде перешкодити використовувати співпраця з існуючими в ЄС юридичними особами для оренди ПСГ України.

Також в контексті спільного використання ПСГ в Україні і Туреччині може бути вигідним співробітництво у віртуальному реверсі. На початку лютого Верховна рада ухвалила закон «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо створення передумов для нової моделі ринку природного газу». З 3 березня цей документ вступив у дію і узаконив віртуальний реверс.

Правда, і тут доведеться дочекатися 2019 року, коли завершить свою дію договір з «Газпромом». А до цього часу для віртуального реверсу необхідно отримувати «згода» російської компанії. Раніше «Нафтогаз» намагався домовитися про віртуальному реверсі з газовими компаніями Центральної і Східної Європи. Єдиним результатом цих переговорів стала домовленість з угорським оператором FGSZ, але її неефективність тільки підтвердила необхідність участі «Газпрому».

«Ми зможемо теоретично зараховувати один газ за рахунок реверсного газу. Ми будемо отримувати реверсний газ без фізичного переміщення газу», – пояснював депутат від фракції «Блок Петра Порошенко» Віктор Пинзеник.

Після 2019 року Україна зможе забирати віртуальний газ із магістрального газопроводу «Шебелинка – Кривий Ріг – Дніпропетровськ – Ізмаїл» (Трансбалканський коридор), за яким енергоресурс поставляється з Росії в Туреччину. А Туреччина паралельно буде закачувати аналогічні обсяги в ПСГ на заході України.

Такі на перший погляд складні маніпуляції необхідні Анкарі для того, щоб пізніше в пікові моменти (зима, зростання споживання промисловістю) відбирати або додаткові обсяги, або відбирати газ, який був закачаний в період низької ціни. Однак пропускна здатність Трансбалканського коридору – всього лише 24 млрд куб. м, а поточне використання коливається на рівні 16-20 млрд. Тому Україна може розраховувати на зберігання лише від 4 до 8 млрд куб. м «турецького» газу в своїх ПСГ.

Якщо ж турецько-російський конфлікт не вичерпано і Анкара зможе реалізувати Трансанатолійський газопровід (TANAP) і Трансадріатичний газопровід (TAP), то у Туреччині з'являться додаткові обсяги віртуального газу, який вони зможуть зберігати в ПСГ України. В умовах ідеальної системи роботи газового ринку віртуальний обмін азербайджанським, російським, казахським або іранським газом стане звичайною справою, але все впиратиметься в вигідність ціни і домовленості між країнами.

«В енергетиці у кожного є своє бачення і свої мрії. І ми погодилися, що найбільш реалістичними є TAP і ТАNAP. Ми погодилися, що прискорення робіт над TANAP допоможе розвитку і прискорення робіт над TAP», – сказав міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу на зустрічі з главою МЗС Греції Нікосос Котзиасом в березні нинішнього року.

За таких умов перспективи перетворення українських сховищ з східно-європейського газового хаба в українсько-турецький цілком реальні. Впливаючи і частково контролюючи ПСГ України, Туреччина може претендувати на роль моста між ЄС і Росією. Конфлікт навколо розділення «Нафтогазу» продемонстрував, що в Україні присутні різні погляди на використання «магістральних газопроводів» і «магістральних газопроводів разом з ПСГ».

Оточення президента Порошенко, яке представляє міністр енергетики Володимир Демчишин, бачить роботу ГТС України виключно в комплексі «труби і сховищ». «Нафтогаз», прем'єр Арсеній Яценюк і представники ЄС розглядають саме розділ ПСГ і магістральних трубопроводів з їх подальшою орендою.

Остання зустріч Яценюка і віце-президента ЄБРР Олена Пію 10 березня з реформування «Нафтогазу» лише підтвердила, що процес йде досить складно. Зрештою, внутрішній український конфлікт може зіграти на руку Туреччини. А для ЄС такий розвиток подій може виявитися катастрофічним, оскільки Анкарі українські ПСГ можуть дати можливість впливати і на ринок газу у Східній Європі.

Критична зацікавленість Туреччини в підземних сховищах пояснюється тим, що при споживанні 46 млрд куб. м газу обсяг власних турецьких ПСГ становить лише 2,6 млрд куб. м. Також триває будівництво ПСГ на 1 млрд куб. м вартістю $725 млн, з яких $400 млн виділив Світовий банк.

До того ж Україна і Туреччина мають досвід кооперації в питанні використання ГТС, що стартував ще в 1995 році. А вже в 1997 році була створена компанія «Газтранзит», яку заснували «Укргазпром» («Нафтогаз України» і «Газпром» – їм належить по 40% цієї структури. Ще майже 20% володіє турецька фірма «Турусгаз». Тому при існуючому економічному вирішенні з боку Туреччини процес створення турецько-українського газового хаба може бути реалізований в стислі терміни.