Про що говорять підсумки Євро-2016

10 липня відбувся фінал Чемпіонату Європи з футболу. Новим чемпіоном стала команда Португалії – несподівано навіть для експертів. Які висновки з цієї перемоги, а також з інших очікуваних і несподіваних моментів Євро-2016 варто зробити української Федерації футболу, пояснює екс-гравець збірної України, клубів ЦСКА (Москва), «Віллем II» (Тілбург, Нідерланди), «Аделаїда Юнайтед» (Аделаїда, Австралія) і футбольний експерт Євген Левченко.

У фінансовому плані для УЄФА це був більш ніж успішний чемпіонат. Телевізійні права продано за 1 млрд євро. Спонсори та мерчандайзинг принесли ще 400 млн євро. Продаж квитків – 500 млн євро. Дохід Чемпіонату Європи-2016 склав 1,9 млрд євро, що на 34% більше від доходу Чемпіонату Європи-2012. Кожна з команд отримає на свою федерацію за 8 млн євро за участь в турнірі.

Але одночасно Євро-2016 виявився самим малорезультативним ЧЄ XXI століття. У загальній складності було забито 108 голів у 51 поєдинку, в середньому – 2,12 гола за гру. І це при тому, що УЄФА змінила регламент і формат турніру. Замість 16 кращих команд, які раніше можна було спостерігати на чемпіонатах, ми побачили 24 команди, про багатьох з яких раніше знали лише з чуток.

На цьому Чемпіонаті Європи стало очевидним, що більшість команд-«карликів» навчився грати тактично грамотно. Звідси і низька результативність. Практично всі команди знайшли протиотруту від топових гравців супротивника. Тактика – це один з основоположних принципів успіху для будь-якої команди. По-справжньому феєричного, відкритого, атакуючого футболу майже не було. Девіз: «Найкраща оборона – це напад» змінився на «Оборонятися завжди простіше, ніж нападати».

Чемпіоном-2016 стала Португалія. Більшість експертів – як зарубіжних, так і вітчизняних, не передрікали цієї коменде навіть виходу з групового раунду. Я впевнений, що футбольні фанати не назвуть і п'яти гравців цієї збірної (Роналду – не в рахунок). Тим не менш, команда Фернанду Сантуша, обігравши у фіналі господарів турніру – збірну Франції з рахунком 1:0, повернула собі те, що у них забрали греки 12 років тому в Лісабоні – чемпіонський титул. Шість нічиїх, один виграш – і збірна Португалії вписала своє ім'я в історію європейського футболу. Чому ми можемо навчитися у португальців?

1. Чітко визначати цілі

На жаль, я лише один раз з вуст головного тренера збірної України Михайла Фоменка почув: «Завдання збірної на Євро-2016? Виграти чемпіонат Європи». Та й то – це був скоріше жарт, ніж реальне завдання. Але якщо таке завдання навіть не ставити – про яку перемогу в принципі може йти мова?

2. Стати кузнею талантів

Ми – не футбольна держава. Б'є по самолюбству, але це варто визнати. В Україні, з населенням в 42 млн осіб, футбол – як дитячо-юнацький, так і дорослий, знаходяться в жалюгідному стані. У нас немає структури, організації, інфраструктури, академій з грамотними тренерами для дітей і підлітків, що є фундаментом дорослого футболу.

Потрібно переймати і адаптувати досвід Бельгії, Німеччині чи тій же Португалії, яка з населенням в 11 млн осіб структурно виховує топових футболістів. Приміром, у фіналі Євро-2016 академії лісабонського «Спортінга» на полі було вісім з 11 гравців. В академії у главу кута ставляться контроль м'яча і поліпшення прийняття рішень. Лише з 15-річного віку гравців завантажують фізично, тактично, і психологічно.

3. Використовувати сильні сторони

Ми не використали свої переваги. Наша головна зброя – фланги, але ці гравці не показали іскрометної гри. І Євген Коноплянка, Андрій Ярмоленко провели турнір набагато нижче свого рівня. Навіть із захисною тактикою ми не зіграли внічию, пропустивши п'ять голів у трьох матчах. План Б, судячи з усього, нашими тренерами в принципі не розглядався. А заміну єдиного нападника Романа Зозулі на півзахисника Анатолія Тимощука взагалі можна вважати апофеозом відсутності тренерської думки.

4. Схема гри, уміння варіювати, тренерський цех

Якщо подивитися на ігри збірної України, то вони часто нагадували незлагоджені дії. Михайло Фоменко – тренер-консерватор, і це не новина. За цю рису характеру його багато і полюбили, коли він вивів збірну на Чемпіонат Європи. Але відсутність тактичної гнучкості і страх змін дуже чітко проявилися в іграх на Євро-2016.

Хоча під час відбіркового циклу у тренера було майже два роки, щоб експериментувати. Тим не менш, підсумок: 0 очок, 0 забитих голів. Ми перші, хто покинув ЧЄ-2016. Це не камінь в город Фоменко, він по-іншому не може в силу різних причин. Але в нашій країні відсутній інститут тренерів. Провідних українських тренерів можна порахувати на пальцях однієї руки. Неспроста отримати диплом тренера в Україні набагато простіше, ніж в інших європейських країнах.

Швидше за все, наступним керманичем збірної стане Андрій Шевченко. І я дуже сподіваюся, що він виявиться ближче за духом до європейських футбольних цінностей, що на нього не тиснутиме тягар пострадянського минулого, і він зможе об'єднати футболістів і зарядити їх єдиною ідеєю. А також – що у нього будуть іноземні помічники, оскільки досвіду тренерської роботи у Шевченка все ж практично немає.

5. Футбол як бізнес-модель

За весь час існування українського футболу ми так і не навчилися розглядати його як джерело доходів. Футбол у нашій країні – це статусна іграшка або хобі, але ніяк не бізнес. Весь наш футбол тримається на ентузіазмі і его. А коли ентузіазм згасає, команда розвалюється буквально за рік. Приклади тому – «Металіст», «Дніпро», «Говерла», «Металург».

В європейських країнах футбол несе не тільки соціальну функцію, але і є генератором фінансових потоків. Всі клуби існують за рахунок спонсорів, глядачів, вибудуваного мерчандайзингу, правильної купівлі-продажу футболістів. У нас же цього немає.

Во-первых, в чемпионате Украины нет зрелищности, отсюда и отсутствие зрителей на трибунах. Во-вторых, наш чемпионат погряз в договорных играх и играх на тотализатор. Да и отсутствие конкуренции не идет футболистам на пользу. В-третьих, мы не умеем выращивать игроков и в нужный момент их продавать. Пример Андрея Ярмоленко или сага с Евгением Коноплянкой всем известны. Мы также не умеем структурно покупать иностранцев и затем продавать их дороже, как это делает, к примеру, португальский «Порту». В-четвертых, о крупных иностранных спонсорах речь вообще не идет.

У футболі не буває дрібниць. Неможливо вимагати якісного футболу і добиватися результату, якщо настільки важливі компоненти успіху відсутні. Тому не варто чекати чудес від нового тренера збірної України: глобальних результатів не буде, поки ми структурно не змінимо підхід до гри і всьому, що її супроводжує.